Кириленкогейт

Разом із Тетяною Пархоменко, Сергієм Шараповим, Аллою Сингаївської, Дмитром Якубовським та Іриною Єгорченко

Телефільм
Зворотній бік В'ячеслава Кириленка
Відеофакт
Запис засідання атестаційної колегії МОН від 1 липня 2016 року, на якому легітимізовано плагіат та псевдонаукові твердження Катерини Кириленко
Відповідь МОН щодо складу Атестаційної колегії МОН, яка дотична до легітимізації плагіату Кириленко та витяг з Протоколу засідання Атестаційної колегії МОН від 1 липня 2016 року.
Відповідь спеціалізованої ради Д 26.004.18 НУБіП
Витяг з протоколу засідання
Відповіді установ на запити щодо оприлюднення результатів дослідження Катерини Кириленко
про наявність/відсутність монографій у бібліотеках за переліком обов'язкової розсилки.
Як з'ясувалося її монографія відсутня у 4 з 6 закладів. При цьому до Книжкової палати монографія надійшла тільки 19 лютого 2016 року, тобто на 4 місяців пізніше захисту та після початку скандалу. А до бібліотеки ім. Вернадського - 25 квітня 2016 року.
Як громадська організація ми звернулися до НАБУ з проханням розпочати антикорупційне розслідування за фактом дій віце-прем'єра - міністра культури України В'ячеслава Анатолійовича Кириленка, які містять ознаки корупції та пов'язані з неправомірним присвоєнням наукового ступеня доктора педагогічних наук його дружині Кириленко Катерині Михайлівні.
Відповідь НАБУ, Антикорупційного комітету ВРУ та Генеральної прокуратури
на нашу заяву щодо реального конфлікту інтересів віце-прем'єр міністра В. Кириленка у ситуації захисту докторської дисертації з плагіатом його дружиною К. Кириленко
ВІДЕО ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ
«Кириленкогейт» як прояв морально-етичної кризи української науки і суспільства

Презентація доказів та головних тез учасників прес-конференції на SlideShare
Відверте обговорення. Плагіат та псевдонаука. Запис каналу Idealist.media

Експерти Тетяна Пархоменко, Віктор Досенко, Ірина Єгорченко та Світлана Благодєтєлєва-Вовк виявили причини, оцінили величину прямих збитків та суспільні наслідки плагіату та псевдонауки. Згадали і про Кириленко, Яценюка і Волосовця.
Телесюжет за журналістським розслідуванням Емми Антонюк, телеканал ZIK
Чорний список
Особи, які несуть персональну відповідальність за присудження ступеня доктора наук Катерині Кириленко
(всього 62 особи на 07.09.2016 р.)
Науковий консультант
Грітченко Анатолій Григорович, доктор пед. наук, професор, завідувач кафедри теорії та методики трудового і професійного навчання Хмельницького національного університету.

Офіційні опоненти
1. Бутенко Володимир Григорович, доктор пед. наук, професор, професор кафедри історіїУкраїни, педагогіки і психології, Херсонський національний технічний університет;
2. Радул Валерій Вікторович, доктор пед. наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та освітнього менеджменту, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка;
3. Костриця Наталія Миколаївна, доктор пед. наук, професор, професор кафедри української та класичних мов, Національний університет біоресурсів і природокористування України.


Склад спеціалізованої вченої ради Д 26.004.18
Національного університету біоресурсів і природокористування України

1. Ніколаєнко Станіслав Миколайович, д.пед.н, професор, ректор, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.02.

2. Амеліна Світлана Миколаївна, д.пед.н., професор, завідувач кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.04.

3. Буцик Ігор Михайлович, к.пед.н., доцент, доцент кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.02.

4. Бендера Іван Миколайович, д.пед.н., професор, директор інституту, Подільський державний аграрно-технічний університет Мінагрополітики України, спеціальність 13.00.04.

5. Боголюбов Володимир Миколайович, д.пед.н., доцент, доцент кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.02.

6. Броварський Валерій Дмитрович, д.с.-г.н., доцент, професор кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.02.

7. Гедзик Андрій Миколайович, д.пед.н., доцент, завідувач кафедри, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, спеціальність 13.00.04.

8. Демешкант Наталія Андріївна, д.пед.н., професор, професор кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.04.

9. Жерноклєєв Ігор Васильович, д.пед.н., доцент, професор, професор кафедри, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, спеціальність 13.00.02.

10. Іваницький Олександр Іванович, д.пед.н., професор, завідувач кафедри, ДВНЗ «Запорізький національний університет», спеціальність 13.00.02.

11. Козяр Микола Миколайович, д.пед.н, доцент, завідувач кафедри, Національний університет водного господарства та природокористування, спеціальність 13.00.04.

12. Костриця Наталія Миколаївна, д.пед.н., доцент, професор кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.04.

13. Кручек Вікторія Аркадіївна, д.пед.н, доцент, доцент кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.04.

14. Лузан Петро Григорович, д.пед.н., професор, професора кафедри Національного університету біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.04.

15. Пригодій Микола Анатолійович, д.пед.н., доцент, професор кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.04.

16. Чайка Володимир Миколайович, д.с-г.н., професор, завідувач кафедри, Національний університет біоресурсів і природокористування України, спеціальність 13.00.02.

17. Чернишова Євгенія Родіонівна, д.пед.н., професор, першого проректора-проректора із наукової та науково-методичної роботи ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», спеціальність 13.00.04.

А ТАКОЖ:
Експертна комісія ХНПУ, яка підготувала ганебний експертний висновок, що виправдовує плагіаторку у складі:
1. Гриньової В. М. - доктора педагогічних наук, професора,
2. Іонової О. М. - доктора педагогічних наук, професора.
3. Попової О. В. - доктора педагогічних наук, професора.

Позитивні відгуки на дисертацію та автореферат дали:
1. Одеська державна академія будівництва та архітектури, за підписом професора кафедри філософії, політології, психології та права, доктора педагогічних наук, професора С. С. Єрмакова.
2. Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, за підписом завідувача кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін, доктора педагогічних наук, професора О. В. Михайліченка.
3. Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, за підписом завідувача кафедри педагогіки, доктора педагогічних наук, професора О. В. Акімової.
4. Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, за підписом завідувача кафедри педагогіки, доктора педагогічних наук, професора З. Н. Курлянд.
5. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, за підписом завідувача кафедри теорії і методики професійної освіти, доктора педагогічних наук, професора В. М. Гриньової.
6. Уманський державний педагогічний університет ім. П. Г. Тичини, за підписом завідувача кафедри історії культури і методики навчання гуманітарних дисциплін, доктора історичних наук, професора І. І. Кривошеї.
7. Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, за підписом декана природничого факультету, доктора педагогічних наук, професора М. В. Гриньової.
8. Ізмаїльський державний гуманітарний університет, за підписами доктора педагогічних наук, професора Н. В. Кічук та завідувача кафедри загальної і соціальної педагогіки та початкової освіти, кандидата педагогічних наук, доцента Д. Г. Іванової.
9. Національний університет «Львівська політехніка», за підписом професора кафедри педагогіки та соціального управління, доктора педагогічних наук, професора П. І. Сікорського.
10. Бердянський державний педагогічний університет, за підписами проректора з наукової роботи, доктора педагогічних наук, професора І. Т. Богданова та завідувача кафедри початкової освіти Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв, доктора педагогічних наук, професора А. М. Крамаренко.
11. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, за підписом завідувача кафедри педагогіки, доктора педагогічних наук, професора О. І. Шапран.
12. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, за підписом завідувача кафедри педагогіки, доктора педагогічних наук, професора І. О. Смолюка.
13. Херсонський державний університет, за підписом проректора з наукової роботи, професора кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджменту, доктора педагогічних наук, професора В. Л. Федяєвої.

Перелік ректорів вишів, які підписали «липові» довідки про впровадження результатів дослідження:
1. Носко М.О. (Чернігівський національний педагогічний університет).
2. Постоловський Р.В. (Рівненський державний гуманітарний університет).
3. Ільченко М. І., проректор (НТУУ «КПІ»).
4. Бігус О. О., в.о. ректора (Луганська академія культури і мистецтв).
5. Бондар І.С., в.о. ректора (Київський національний університет культури і мистецтв).

Члени Атестаційної колегії МОН, які легітимізували плагіат в роботі К. М. Кириленко та були опізнані активістами на відеозаписі засідання:
1. Гриневич
2. Згуровський
3. Шевцов
4. Криштоф
5. Бакіров
6. Губерський
7. Загородній
8. Греба
9. Дутчак
10. Клименко
11. Кравець
12. Кремень
13. Крижанівський
14. Омельченко
15. Павленко
16. Пономаренко
17. Смолій
18. Степаненко
19. Телелим
20. Яковлєв

Графи зв'язків членів спецради Д 26.004.18 НУБіП
та відповідальних осіб, причетних до захисту Катерини Кириленко (дані за останні 2,5 роки)
- Амеліна http://dissercomp.ru/Links/Person?id=13851, двічі за останній час співпрацювала з Шандрук, а також опонувала пошукачу від члена ради Козяра;
- Бутенко http://dissercomp.ru/Links/Person?id=1579, полюбляє захищати пошукачів разом з Танько, Ткачовою та Штефан;
- Радул http://dissercomp.ru/Links/Person?id=6477
- Костриця http://dissercomp.ru/Links/Person?id=15403
- Буцик http://dissercomp.ru/Links/Person?id=15403
- Бендера http://dissercomp.ru/Links/Person?id=26917
- Гедзик http://dissercomp.ru/Links/Person?id=5782
- Жерноклєєв http://dissercomp.ru/Links/Person?id=9998
- Іваницький http://dissercomp.ru/Links/Person?id=15463 +http://dissercomp.ru/Links/Person?id=17819
- Козяр http://dissercomp.ru/Links/Person?id=1534 +http://dissercomp.ru/Links/Person?id=20738
- Лузан http://dissercomp.ru/Links/Person?id=1496
- Пригодій http://dissercomp.ru/Links/Person?id=7980
- Чайка http://dissercomp.ru/Links/Person?id=740 + можливо http://dissercomp.ru/Links/Person?id=7840

Там, де два лінки треба додатково перевірити профілі науковців.


Ми продовжуватимемо боротьбу, не зважаючи на бездіяльність правоохоронних органів, і закликаємо приєднуватися до нас.
Самостійно виявляй плагіат!
Активісти Дисернету повідомляють про першу версію системи автоматичного порівняння російських та українських текстів: -http://www.dissercomp.ru
«Для порівняння потрібні як мінімум два файли: потенційний плагіат і джерело. Завантажуєте спочатку перший, а потім інші і чекаєте пару хвилин (не поспішайте!). В результаті з'явиться сторінка порівнянь, де підсвічені фрагменти, які програма вважає схожими.
Програма працює з російською і українською мовами в будь-якому поєднанні: можна порівнювати між собою тільки російські, або тільки українські, або російсько-українські тексти.
Програма шукає не тільки буквальні збіги, але і перифразування: змінений порядок слів, синонімічні заміни та інше.
Попереду ще багато роботи, тому не чекайте на 100% точність.
Проте, ми закликаємо вас користуватися системою і надсилати нам свої зауваження і пропозиції.
На жаль, ми поки не вміємо автоматично шукати потенційні джерела плагіату, тому ви маєте вказати файли для порівняння. Але ми працюємо над цим і сподіваємося, що нам вдасться автоматизувати і цю частину».
Звернення науковців України до керівництва держави щодо боротьби з плагіатом


Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної ради! Шановний пане прем'єр-міністре!

Стан науки в Україні стає дедалі загрозливішим. Зменшується державне фінансування наукових досліджень, молоді талановиті науковці шукають кращої долі за кордоном, багато випускників шкіл також їдуть навчатися в інші країни, де й залишаються назавжди. Але якщо подолати скрутне фінансове становище країни важко, то ми не бачимо жодних перешкод у тому, щоб запобігти поширенню плагіату та профанації науки – фальшивим дисертаціям та науковим публікаціям.

Наявність наукового ступеня і вченого звання дає не лише матеріальну вигоду, оскільки людина отримує надбавку до заробітної плати, не лише можливість зайняти певну посаду, яка потребує певних кваліфікаційних вимог, а також є можливістю відчути себе поважною людиною, задовольнити самолюбство. Тому певна кількість чиновників вважає за потрібне захистити кандидатську чи навіть докторську дисертацію.

При цьому в суспільстві, з одного боку, розквітає імітація наукової діяльності, а з другого – нівелюється звання науковця, професора. Кількість захищених дисертацій постійно зростає, а їх науковий рівень часто дуже низький. У деяких дисертаціях та наукових публікаціях громадські активісти знаходять чужі тексти, результати чужих досліджень. В Україні вільно і відкрито працюють та рекламуються «фабрики» дипломних робіт та дисертацій. Пошукова система Google на запит «дисертація замовити» дає 132 тисячі посилань (російською мовою – 477 тисяч)! Виробництво дисертацій на замовлення поставлено на потік, і до цього причетні деякі спеціалізовані вчені ради. Масово захищають дисертації чиновники та інші особи, які за своєю діяльністю не можуть займатися науковою роботою й самостійно здійснювати дослідження.

Проблема плагіату існує в багатьох країнах світу. І в Україні, на жаль, ця проблема перебуває не на маргінесах. Наша країна стає всесвітньо відомою не тільки своїми видатними досягненнями в науці чи спорті, а й скандалами на науковій ниві. «Доктор пі» А. Слюсарчук з освітою професійного училища робить операції на мозку, отримує Державну премію України та ледь не стає директором «Інституту мозку». Про колишнього президента-«проффесора» В. Януковича, автора книжки, яку ніяк не знайти, годі й говорити. Академіка В. Литвина, колишнього Голову Верховної Ради України, викривають на статті з плагіатом, а він перекидає провину на свого помічника, а потім претендує на те, щоб очолити Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. По радіо, з екранів телевізорів говорять про плагіат в роботах інших відомих політиків, наприклад, В. Медведчука. На плагіаті впіймали вже кількох ректорів вищих навчальних закладів України. Один із останніх скандалів – захист докторської дисертації дружиною міністра культури Катериною Кириленко, в роботі якої знайдений очевидний плагіат та абсурдні псевдонаукові твердження, продемонстрував небажання Міністерства освіти та науки, а також Кабінету міністрів реагувати на цей факт належним чином. Після шаленого опору її дисертація була врешті-решт передана на експертизу щодо плагіату, проте почала поширюватись інформація про готові «висновки» щодо відсутності плагіату. Якщо Катерина Кириленко після цього розгляду не буде позбавлена ступеня доктора педагогічних наук, це буде означати благословення всім українським школярам, студентам та вченим подавати чужі тексти як свої, і отже, знищення залишків репутації української науки та освіти.

Усе це ганьбить державу, наукове співтовариство. Люди з фальшивими ступенями чи званнями зовсім втратили честь і гідність, бо продовжують обіймати керівні посади, викладають студентам і навіть учать їх бути «чесними і справедливими». Такі кандидати й доктори наук плодять собі подібних «учнів», створюють свої «наукові школи». Вже з'являються підручники з грубими помилками, які їх автори неспроможні виявити. Перед нами знову замаячив привид Т. Д. Лисенка.

На жаль, для багатьох наукових спільнот та для керівників науки та освіти академічна доброчесність не є цінністю, незважаючи на гучні заяви про боротьбу з плагіатом. Обґрунтовані звинувачення у плагіаті здебільшого ігноруються або оголошуються «політичними переслідуваннями». Покарання за плагіат дуже рідкісні і пов'язані або з тиском громадськості, або якимись внутрішніми інтригами у вишах. Щоб позбавити зав. кафедри журналістики Донецького національного університету І. Артамонову ступеня доктора наук, знадобилися роки, спільні зусилля вчених України й Росії та ціла «справа Артамонової» з рішенням суду, але її керівники, опоненти, рецензенти й спеціалізована рада за свою «діяльність» не понесли жодної відповідальності. Викладач Одеського медичного університету В. Євдокимова у своїй докторській дисертації під керівництвом академіка В. Запорожана не тільки переписала чужий текст, але й цілеспрямовано фальшувала досліди щодо впливу ліків на хворих, замінивши в чужих таблицях назву лікарського препарату, свідомо виправляла чужі фотографії та графіки й видавала їх за свої. Але ж відверто фальшиві наукові роботи в галузі медицини становлять особливу загрозу суспільству, оскільки роблять неможливим існування "доказової медицини". І знову – ані керівник-консультант, ані рецензенти, ані опоненти, ані спеціалізована рада не понесли ніякого покарання, хоча воно прямо передбачене Законом України «Про вищу освіту». У ст. 6 цього Закону записано наступне: «Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік». Проте в МОН України, очевидно, не вистачає політичної волі виконувати цю просту й однозначну вимогу закону. Навіть у рідкісних випадках покарання за плагіат окремих осіб, як правило, не вживаються санкції до керівників дисертацій, опонентів та спецрад, які затвердили плагіатні роботи.

Школярів та студентів фактично привчають до плагіату, даючи завдання, які зазвичай виконуються методом копіювання матеріалів з Інтернету, без відповідного контролю. Формальні вимоги до студентів і викладачів за будь-яку ціну імітувати наукову діяльність без належної експертної оцінки також призводять до масової імітації наукової роботи та плагіату, а самі студенти починають думати, що саме так наука й робиться. В таких умовах ефективність системи оцінки результатів навчання та наукових досліджень втрачається разом із довірою до наукових результатів та кваліфікаційних документів. Масштаби розповсюдження плагіату та поблажливого ставлення до нього в українській освіті та науці вже стали загрожувати всій освітній системі, яка в деяких галузях поступово втрачає будь-який зміст.

На протидію плагіату в Росії був створений «Дисернет» – товариство ентузіастів, які викривають фальшиві дисертації та «дисеровиробничі фабрики», і діяльність цього товариства достатньо ефективна. А що ж Україна? Оголошені заходи щодо політики академічної доброчесності до цього часу є декларативними. Обіцянки впровадити антиплагіатне програмне забезпечення чи навіть їх впровадження не вирішать цієї проблеми, якщо очевидний плагіат та особи, які його захищають, не будуть покарані.

Зазначимо, що покласти край плагіату й фальшуванням у науці не є нерозв'язним завданням. Тому ми вимагаємо наступне:

1) Міністерству освіти та науки України повернутися до вже ухвалених рішень щодо позбавлення осіб наукових ступенів у зв'язку з виявленням в їхніх роботах плагіату та ухвалити додаткові рішення щодо покарання керівників (консультантів), опонентів та спеціалізованих рад, де захищалися відповідні дисертації, згідно ст. 6 Закону «Про вищу освіту», а в подальшому чітко дотримуватися вимог цього закону;

2) Міністерству освіти та науки України організувати перевірку всіх дисертацій, стосовно яких у ЗМІ та соціальних мережах були повідомлення про плагіат; провести публічний розгляд з онлайн-трансляцією дисертації К. Кириленко та дати відповідь на лист НАНУ щодо антинаукових тверджень у цій дисертації;

3) Міністерству освіти та науки України організувати перевірку всіх дисертацій, експертами/головами спецрад/опонентами/керівниками яких були люди, що мали стосунок до робіт із плагіатом (проаналізувати діяльність «фабрик дисертацій»), а також дисертацій чиновників та осіб, які явно не могли самостійно виконувати наукові дослідження;

4) Міністерству освіти і науки України та Українському Інституту науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ) на виконання вимоги Закону України «Про вищу освіту» («забезпечення ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату у наукових працях працівників вищих навчальних закладів і здобувачів вищої освіти», ст.16) створити єдиний архів електронних дисертацій з відкритим безкоштовним доступом до текстів дисертацій через Інтернет (наприклад, через сайт МОН України); поставити та вирішити завдання щодо оцифровування дисертацій минулих років і переведення їх у формат Word;

5) Верховній Раді України прийняти зміни до існуючого законодавства щодо посилення відповідальності за плагіат узагалі та в дисертаціях зокрема, особливо це має стосуватися безпосередніх виконавців наукових досліджень та їхніх наукових керівників (консультантів) та опонентів;

6) Міністерству освіти і науки України та Верховній Раді України розробити такий порядок захисту дисертацій, який сприяв би різкому зменшенню випадків плагіату та відвертого фальшування результатів наукових досліджень, взявши за зразок кращі приклади інших країн;

7) Науковим установам і редколегіям наукових журналів перейти до реального анонімного рецензування статей, підготовлених для публікації, припинивши порочну практику перенесення відповідальності за тексти лише на авторів;

8) Зобов'язати редколегії наукових журналів провести роботу з маркування у друкованих виданнях тих статей, в яких був виявлений плагіат, та видалення текстів таких статей з електронних видань (залишивши там лише назву роботи з переліком авторів і поміткою «Видалено у зв'язку з виявленням плагіату»);

9) Верховній Раді України та відповідним міністерствам розглянути пропозицію про внесення змін у законодавство щодо скасування надбавок за науковий ступінь і вчене звання особам, які не працюють в науці та освіті;

10) Зобов'язати керівників закладів і підприємств звертатися до суду з вимогою відшкодування матеріальних збитків, понесених закладом чи підприємством у зв'язку з виплатами незаконно отриманих шахраями надбавок, незадовільною роботою наукових керівників (консультантів), рецензентів, опонентів, голів та членів спеціалізованих рад;

11) Міністерству освіти та науки України розробити процедури визначення різних типів плагіату та відповідної експертизи, не обмежуючись лише програмним забезпеченням;

12) Міністерству освіти та науки України вжити конкретних заходів щодо усунення плагіату в школах та університетах (скасування рефератів, усунення потреби у використанні збірників «готових домашніх завдань» для школярів, скасування всіх вимог до студентів та викладачів університетів імітувати «наукову роботу» за відсутності такої роботи);

13) Вимагати від правоохоронних органів припинити діяльність фірм, які продають тексти дисертацій та курсових, дипломних робіт;

14) Міністерству освіти та науки України приділити особливу увагу дисертаціям з педагогіки, оскільки саме ця галузь виявилася дуже «толерантною» до плагіату, захисти тут часто відбуваються без належної вимогливості щодо новизни та науковості отриманих результатів; необхідно припинити профанацію освіти шляхом заборони викладання непедагогічних дисциплін особами, які мають вчені ступені лише з педагогіки.

Ми також вимагаємо від національних академій наук переглянути рішення щодо членства в них осіб, звинувачених у плагіаті.



1. Арбузова С. Б., докт. мед. наук, проф., член-кор. НАМНУ (Східно український спеціалізований центр медичної генетики та пренатальної діагностики).

2. Атраментова Л. О., докт. біол. наук, проф. (Харківський нац. університет ім. В. Н. Каразіна).

3. Бєгун В. В., канд. фіз.-мат. наук (Університет ім. Яна Кохановського, Кєльце, Польща)

4. Благодєтєлєва-Вовк С. Л., канд. екон. наук, доц., голова ради ГО ТРОН.

5. Болтівець С. І., докт. психол. наук, проф. (Клініка активної терапії особливих станів, м. Київ).

6. Браїлко А. С., канд. техн. наук (ВНЗ Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі").

7. Гаєв Є. А., докт. техн. наук, проф. (Нац. авіаційний університет).

8. Гребеник Л. І., канд. біол. наук, доц. (Сумський держ. університет).

9. Денисенко В. Ю., канд. техн. наук, доц. (Одеська держ. академія будівництва і архітектури).

10. Дзюбіна К. О. (Нац. університет «Львівська політехніка»)

11. Єгорченко І. А., канд. фіз.-мат. наук, с. н. с. (Інститут математики НАНУ).

12. Заєць С.В., канд. екон. наук, доц. (Університет ДФС України, м. Ірпінь).

13. Зубов М. І., докт. філол. наук, проф. (Одеський нац. університет ім. І. І. Мечнікова).

14. Калюжний В. М., канд. физ.-мат. наук, доц. (Харківський нац. університет ім. В. Н. Каразина, 1971–2015).

15. Качановська Т. О., канд. філол. наук (Інститут філології, КНУ ім. Т. Шевченка)

16. Кравченко В. А., канд. екон. наук, доц. (Київський нац. університет ім. Т. Г. Шевченка).

17. Ляшенко О. М., докт. екон. наук, проф. (Тернопільський нац. економічний університет).

18. Моргун Б. В., канд. біол. наук, пров. н. с. (Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАНУ).

19. Пастух Б. В., канд. філол. наук, доц. (Львівський нац. університет ім. Івана Франка).

20. Прохоров В. Ф., докт. філол. наук, проф. (Запорізький нац. університет)

21. Прохорова П. В., канд. філол. наук, доц. (Запорізький нац. університет)

22. Родінка О. С., канд. біол. наук, доц. (Сумський держ. педагогічний університет ім. А. С. Макаренка).

23. Рощин Д. Г., канд. соціол. н., доц. (Харківський нац. університет ім. В. Н. Каразіна).

24. Сердюк І. О., канд. іст. наук, доц. (докторант Полтавського нац. педагогічного університету ім. В. Г. Короленка).

25. Сингаївська А. М., канд. філос. наук (Лабораторія "B&U" – Бізнес та університети).

26. Скупейко Л. І., докт. філол. наук, проф. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України).

27. Смірнов О. Ю., канд. біол. наук, с. н. с. (Сумський держ. університет).

28. Сподарець М. П., канд. філол. наук, доц. (Харківський нац. університет ім. В. Н. Каразіна).

29. Страшнюк В. Ю., докт. біол. наук, пров. н. с., проф. (Харківський нац. університет ім. В. Н. Каразіна).

30. Торяник В. М., канд. біол. наук, доц. (Сумський держ. педагогічний університет ім. А. С. Макаренка).

31. Чала Л. Е., канд. техн. наук, доц. (Харківський нац. університет радіоелектроніки).

32. Шабанов Д. А., докт. біол. наук, доц. (Харківський нац. університет ім. В. Н. Каразіна).

33. Шарапов С.Г., докт. фіз.-мат. наук (Інститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАНУ).

34. Шестакова Е. Г., докт. філол. наук, член міжнародної медіалінгвістичної комісії (від України) Міжнародного комітету славістів (під патронатом ЮНЕСКО).

35. Якубовський Д. А., канд. фіз.-мат. наук (Інститут Нільса Бора, Копенгаген, Данія).

© 2016 Всі права захищено. ГО ТРОН.
AnticorruptionKyiv@gmail.com
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website